Renault Clio
Третє покоління Renault Clio випускали з 2005 по 2012 рік, з рестайлінгом у 2009-му. Це той Clio, який у Європі купували не за емоцію, а за розважливість: доступний, компактний, невибагливий в обслуговуванні. Універсал у цій лінійці називався Clio Grandtour (в деяких країнах — Estate) і з'явився на рік пізніше за хетчбек, у 2008-му.
В Україну таких машин завезли чимало — здебільшого з Європи, де Clio цього поколінні був одним з найпопулярніших авто В-класу. І саме тому про нього вже накопичилось достатньо практики, щоб говорити конкретно, а не загальними словами про «надійний європейський автомобіль».
Загальні характеристики
Лінійка моторів Clio III доволі широка. Бензинові варіанти — 1.2 л (75–100 к.с.), 1.4 л і 1.6 л, усі атмосферні, без турбонаддуву і без зайвих складнощів у ремонті. Дизельний 1.5 dCi (індекс K9K) — окрема історія: економічний, тяговитий на низах і один з найпоширеніших дизелів свого часу в Європі взагалі, не тільки в Renault — його ставили й на Nissan, і на Dacia.
Коробки передач — механіка на 5 ступенів або автоматизована коробка з одним зчепленням (на деяких версіях), повноцінного «автомата» в класичному розумінні на Clio III майже не зустрічається. Універсал Grandtour за розмірами скромний навіть у своєму класі — компактний, зручний для міста, не про великий багажник, а про практичність на щодень.
Проблеми на пробігу
Головна болячка дизельного 1.5 dCi — чутливість до інтервалу заміни оливи. Якщо власник тягнув з заміною далі за паспортні 15 тис. км, на пробігу понад 150 тис. км зростає ризик провороту шатунних вкладишів — і це вже не дрібний ремонт. Друге слабке місце того ж мотора — клапан EGR, який забивається сажею швидше за інших через переважно міські короткі поїздки. Форсунки системи Delphi теж не люблять поганий дизель на заправках — тому стабільна робота двигуна багато в чому залежить від того, де машину заправляли, а не тільки від пробігу.
З електрики найчастіше згадують підрульовий перемикач — там багато контактів, які з часом підгорають і відмовляють частинами. Також трапляються нарікання на блок керування приладовою панеллю та моторчики склопідйомників. Підвіска в Clio III зроблена радше комфортною, ніж довговічною — м'яко їде по ямах, але через це швидше зношуються втулки стабілізатора та шарові на рухомих частинах підвіски. А от із кузовом справи кращі — корозія на Clio III рідкість, і найчастіше з'являється вже після непрофесійного кузовного ремонту, а не сама по собі.
На що звертати увагу при купівлі
По-перше, історія обслуговування дизельного мотора — це головне питання для 1.5 dCi, а не пробіг сам по собі. Машина з документованими заміними оливи кожні 10 тис. км і пройденим пробігом 250 тис. — краща покупка, ніж авто без жодних записів із пробігом 150 тис. По-друге, скручений пробіг на вторинці — явище не рідкісне для будь-якого бюджетного авто цього віку, тож варто перевіряти реальний стан салону і кузова, а не тільки цифру на одометрі. По-третє, стан кузова — навіть при хорошій заводській корозійній стійкості варто уважно дивитись на сліди фарбування і вирівнювання, особливо на передніх крилах і порогах.
Конкуренти
У свій час Clio III конкурував з Opel Corsa, Peugeot 206/207, Ford Fiesta/Focus і VW Polo — машинами того ж бюджету і того ж класу. Серед них Clio виділявся м'якою підвіскою і економічним дизелем, а от динамікою і «драйвовістю» ніколи не блищав — це машина для щоденних поїздок, а не для задоволення від керування.
Висновок
Renault Clio III — типовий представник свого часу: доступний, невибагливий, із широкою лінійкою моторів і зручним кузовом універсал для тих, кому важливий простір без претензій на представницький розмір. Головне при виборі — не пробіг як такий, а історія обслуговування дизельного мотора і реальний стан кузова. Перевірені заздалегідь — і такий Clio здатен служити ще довго без несподіванок.